Фурнітура для творчості
      Авторські вироби
         ручної роботи

      

Додати до закладок

Розділи

все про hand made [5]
тут історія виникнення, що потрібно для творчості, техніка безпеки різноманітні техніки, та багато цікавого
цікавинки [1]
Винаходи, дизайнерські витівки, неймовірні речі, та багато цікавого саме тут!
fashion [5]
новинки та тенденції у світі моди та краси. що одягнути, які аксесуари та прикраси.
святкуємо разом! [4]
Різноманітні свята, історії їх виникнення, традиції, астрологія...

А також ми на:

 

Публікації

Головна » Публікації » статті » святкуємо разом!

Новий Рік в давнину

У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й присвячено, як правило, до березня. Всі язичницькі народи ознаменовували його обрядами, урочистими приношеннями й забавами. Древні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осіріса. У Древній Греції народ і жерці, одягнувши на себе маски, влаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки, що збиралися на звані вечори, займалися ворожінням.

Месопотамія

На думку вчених, найдавнішою є традиція святкуватння Нового року в стародавній Месопотамії. Всі землеробські роботи починалися наприкінці березня, після того, як прибувала вода в Тигрі і Євфраті. Початок кліматичного сезону пов'язувався з перемогою світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті.

Протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами й була ознаменована ця подія. Заборонялося працювати в цей час, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок розповідає, що це були дні «неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставився нагору ногами. Раб перетворювався в пана».

Стародавній Єгипет

 Новий рік святкували під час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус (розкид з липня по вересень), і починався перший сезон древнєєгипетского року — «ахет». Розлив Нілу називався приходом Хапі — бога Верхнього і Нижнього Нілу. Це були святі часи для Єгипту, адже посуха ставила під загрозу саме існування землеробської держави. Тому зі сходом Сіріусу починався новий період життя древніх єгиптян, які на ту пору закінчували посів.

Підготовка до зустрічі Нового року починалася задовго до розливу. У храмових господарствах відгодовували жертовних биків і птахів, запасалися маслом і ароматичними смолами. Жерці розраховували день прибуття води, і напередодні призначеної дати народ збирався на березі й радо вітав вали, які йшли з півдня на північ. Попереду стояли жерці храмів, всюди люди радісно зустрічали живущі води. В день розливу Нілу приносили жертви Хапі, до річки кидали сувої папіруса з написаним на них переліком дарів. Статуї бога Амона (з яким іноді ототожнювали Хапі), його дружини і сина ставили в човен. Човен плавалв Нілом місяць, що супроводжувалося співами, танцями та веселощами. Потім статуї вносили назад до храму. При святкуванні Нового року в єгиптян існував звичай наповнювати спеціальні судини «святою водою» з Нілу, що разливався, і вода якого в цей час вважалася чудодійною. Звільнені від робіт, єгиптяни відвідували своїх друзів і родичів, разом з ними вшановували пам'ять предків і славили богів.

Давньоєгипетський Новий рік був також пов'язаний з культом богині любові і музики Хатхор, дочки сонячного бога Ра. За дві ночі до Нового року верховний жрець з помічниками проводив ритуальне очищення статуї богині в храмі Хатхор в Дендері. А в ніч напередодні Нового року — «ніч Ра», коли відбувалася битва бога сонця з богами темряви — проводили урочисту ходу, в якій разом із жерцями брали участь фараон з дружиною. Статую Хатхор несли на священному човні і встановлювали в альтанці з 12 колонами, що символізували місяці року, на дасі храму. З появою першого променя сонця в новому році фіранки відкривалися, і на богиню виливалося сонячне світло — містичне благословення богом Ра дочки Хатхор, храму і всього світу.

Стародавній Рим

У древніх римлян рік складався з десяти місяців, маючи при цьому 304 дні, а зима не поділялася на місяці. Початком року вважався місяць березень, що співпадав з початком польових робіт. Порядковість місяців відбилась на латинських назвах деяких місяців (напр. лат. September (вересень) — буквально — сьомий, лат. October (жовтень) —буквально —восьмий і т. д.).

Імператор Нума Помпілій збільшує кількість місяців на два — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), названі на честь богів Янусата Феба. 153 р. до н. е. початок року було перенесено на 1 січня.

В 46 році до н. е. римський імператор Юлій Цезарреформує календар, який згодом отримав назву юліанського, однак 1 січня залишається початком року. В цей день Римляни приносили жертви Янусу й починали з його великі заходи, вважаючи перший день року сприятливим днем. У цей день у Древньому Римі було прийнято відпускати на волю рабів.

 Церковне новоліття у Візантії

За Візантійською традицією початком церковного року («Новоліття») вважається 1 вересня. Свято новоліття було затверджено на Нікейському соборіта, згідно переданню, пов'язується з початком проповіді Ісуса Христапісля Його Водохрещенняй спокус від диявола в пустелі. У цей день Ісус Христос почав проповідь Царства Божия й уперше засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії (Сина Божия) і тим самим про кінець Старогой початку Нового Заповіту.

Вибір дати був пов'язаний з тим, що перша проповідь Христа відбулася, на думку візантійців, саме в перший день іудейського свята жнива, що святкували 1-8 вересня.

Встановлення цього свята, на думку істориків, було пов'язано зі згадкою про перемогу Костянтина Великогонад Максентієм в 312році, яка й заклала початок вільного сповідування та поширення християнства. Початково Костянтином I було встановлено дату новоліття 23 вересня — датою народження першого римського імператора Октавіана Авґустаі лише в 462 було перенесено на 1 вересня із практичних міркувань.

Новий рік в середньовічній Європі

В середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до одного з церковних свят:

До Різдва 25 грудня — у Франціїз 753 по 987-й, у Великобританії та Німеччині до 13 століття? а також в Іспанії до 14 століття.

До Благовіщення 25 березня — особливо популярний у Флоренції, Пізі, Кельні й Мюнстері.

До Великодня — у Франціїз 983 по 1563. Незручністю цієї системи, однак, було те, що Великдень — рухоме свято і одна й та сама дата могла виникати двічі на рік, в разі чого їх розрізняли як «після великодня» та «до великодня».

 До свята Обрізання Господнього, що припадав на 1 січня.

Давньоримська традиція святкування 1 березня зберігалась у Венеціанській республіці до 1797 року, а також тривалий час на Русі.

Протягом 16-17 століттяв більшості країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

Новий рік на Русі

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року на Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Наймовірніше Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове Літо».

З прийняттям християнствана Русі було запроваджено Юліанський календар, а святкування Нового Року було встановлено на 1 березня, що за переданням відповідало даті творення світу.

Пізніше Новий рік було перенесено на 1 вересняу відповідності до прийнятого Візантійською церквою, а літочислення велося від «Створення світу». Перенесення було узаконено московським митрополитом Феогностом, а остаточно постанову Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року, 1 вересня затвердив імператор Іоанн III. В цей рік церква відзначала 7000 років від «сотворення світу» і очікування кінця світу набули широких масштабів.

В той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Річі посполитої, з 1362 року початок Нового Року було встановлено на 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христова». Ця система зустрічається в українських літописах того часу.

Новий час

В 1582 році папа Григорій XIII ввів нову календарну систему, що одержала назву григорианської або «новий стиль». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року визнавши неточність юліанського календаря, однак, відмовилася переходити на григорианський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше її, що заборонено «Апостольськими правилами». В той же час протестантські країни перейшли на григорианський календар лише у 18 столітті, таким чином тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах наступав на 11 днів швидше за католицький.

20 грудня 1700 року за указом царя Петра I Новий рік в Російській Імперії святкують, «…по примеру всех христианских народов…» 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість в Російській імерії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу не збігався із західноєвропейським.

В 1918 році декретом Раднаркому «…в целях установления в России одинакового почти со всеми культурными народами исчисления времени…» було прийнято перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знов почав співпадати з європйським. Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви відмовились переходити на новий стиль, внаслідок чого усі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкується за старим стилем, в результаті чого утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкується в Росії, Україні, Білорусі, Сербії, Чорногоріїта окремих районах Швейцарії.

Категорія: святкуємо разом! | Додав: fialka (20.12.2010)
Переглядів: 1888 | Теги: новий год, новий рік в давнину, new yaer, Новий Рік | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 63

Пошук

Статистика


Онлайн 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Лічильники